З раю моїх дитячих літ
Ви, незрадливі любі друзі,
Шлете мені палкий привіт
В старій червоній палітурці
Що тільки вивчу я урок
Відразу йду до вас бувало
- Вже пізно! – мамо, лиш рядок!... -
Та мати завше забувала.
На лампі мерехтять вогні…
Як гарно з книгою у хаті!
Під Гріга, Шумана, Кюі
Про долю Тома запізнати.
Вже смеркло, холод у вікно…
Том з Беккі з вірою чекають.
І смолоскип індійця Джо
У сутінках печер блукає
На цвинтарі десь крик сови…
(Боюсь!) Біжить - крізь темінь стежка -
Хлопчина, прийма у вдови,
Як Діоген, що в бочці мешка.
Сіяє в залі трону лак
Над юнаком – корона вежить
Раптом (О Господи!) – жебрак,
Ще й мовить: Трон мені належить!»
Та кожен знову в пітьмі зник.
Британії судьба - страждати…
-Та чом би серед любих книг
Знов з лампою не задрімати?
О золоті мої часи,
Палає серце на папері!
Та й імені ці золоті:
Жебрак, принц, Том і Геккельбері!
Так, Цвєтаєва відрізнялася здатністю дуже швидко закохуватися і віддаватися по максимуму своїх почуттів, тобто поринала у вир з головою. Звичайно, вона дуже любила свою сестру і ніколи в житті б не змогла її зрадити і зробити боляче, адже це її рідний чоловічок, який їй дуже дорогий.
Дуже часто в житті самої письменниці відбувалися романи з різними чоловіками, які приводили її до розчарування, тому вона настраждалася вдосталь, і пролила чимало сліз. Ось тому і звучать такі рядки, як «Мені подобається, що ви хворі не мною …», тобто вона вже змирилася з усім, що відбувається і її спалахують емоції всередині себе стали звичайним звичною справою. Як в житті часто буває, коли одна людина любить, а інший користується цією любов’ю, так і вона згодна з цими думками, він їй нічого не винен і вона нічого не винна, по обидва боки рівність, цілком розумне.
У своїх рядках вона висловлює гідності безмовний потягу в таких фразах, як можна бути розпущеною і смішний, не граючи словами і інші, які відображають той же сенс. Її ніби й гризе нероздільність душевного пориву, а ніби як навіть і краще, що все так обернулося по відношенню до неї, вона вільна і може дозволяти себе вести як їй заманеться. Але в її серці прослизає той момент, що вона могла б поєднати свою долю з ним, коли пише про вінчання в церкві, якого ніколи не відбудеться через його підневільного взаємини з іншою жінкою.
В кінці вірша миготять слова Цвєтаєвої про те, що вона відчуває розпач і смуток від того, що все-таки не занурилася у вир бурхливої пристрасті з цією людиною. Але може бути це й на краще, щоб в результаті не страждати і не мучитися, так як пристрасть з’їдає і «вбиває» людину зсередини. Її сестра відверто знала про зацікавленість в свого чоловіка і вважала це проявом благородності та великодушності з її боку.
Вірш Цвєтаєвої «Мені подобається, що ви хворі не мною ..» було доручено у виконанні Алли Пугачової і дуже часто ми чуємо ці рядки у фільмі «Іронія долі», які запам’яталися багатьом і залишили в душі слід про звичайний жіночим покаянні в своїх найглибших переживаннях, які кояться в її душі.
Вірші про життя:
- Марина Цветаева — Молитва
- Марина Цветаева — Моим стихам, написанным так рано
- Марина Цветаева — Кто создан из камня, кто создан из глины
- Марина Цветаева — О слезы на глазах
- Марина Цветаева — Рябину рубили
Котрий на вашу думку твір з вище перерахованих найкращий?
ВідповістиВидалитиНа мою думку, найкращий з творів перерахованих вище - "Молитва".
ВідповістиВидалити